Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Цього дня 30-річний Ісус був охрещений Іваном Предтечею у водах річки Йордан. Свято називається Богоявленням, адже людям тоді явився Господь у Трійці: Бог-дух святий злинув над Христом, як голуб, а голос із неба мовив: «Це — Син Мій улюблений!». Читати далі…»

13 січня напередодні “старого” Нового року відзначали Щедрий вечір, до якого готували Щедру вечерю переважно із скоромних страв: печеню, смажене м’ясо, ковбаси, млинці з салом, пироги, вареники з сиром. В деяких місцевостях України, як і на Святвечір, на стіл ставили теж 12 страв, варили другу щедру кутю, заправлену смальцем. Читати далі…»

Колись, ще до християнства, в Україні, у день зимового сонцестояння люди знали, що це є переломний період у природі. В цей час йде гостра боротьба добра і зла, постають поруч кінець і початок, бо 25 грудня день найкоротший, а ніч – найдовша. Давня людина вважала, що за народними легендами в цю ніч відкривається світ (світ богів – небесний, світ людини – земний, світ підземних багатств та померлих предків – підземний). 25 грудня сонце вмирало, але потім знову народжувалося. Читати далі…»

Нині в країнах європейської культури (а це добра половина світу) Новий рік відзначається за неодмінної участі зеленої красуні – ялинки, з Дідом Морозом, Снігуронькою, іншими казковими героями. Коріння звичаю сягає сивої давнини. Обряд прикрашання і вшановування ялини (не сосни, до речі, а саме й тільки ялини) існував ще у давніх германців і зафіксований у римських історико-літературних джерелах. З часом і приходом християнства поганські обряди забулись, а звичай залишився, хоч і в дуже зміненому вигляді. Читати далі…»

Це чудове свято припадає на 19 грудня. Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089 р.р. за часів князя Всеволода Ярославовича. Читати далі…»

З давніх давен дівчата полюбляли ворожити на свого судженого, на своє майбутнє і робилося це перед святами. Далі піде мова про ті дівочі ворожіння, що робилися на свято Андрія, у ніч на 13 грудня. Читати далі…»

"Джерельце" – таке поетичне ймення носить Зразковий театр української пісні Моршинської школи мистецтв, який був створений у 1973 р.

Читати далі…»

Для закоханих немає ніяких перешкод, не говорячи вже про погоду, яка ніяк не може вплинути на бажання молодих зареєструвати свій шлюб. Якщо так трапилося, що Ваше майбутнє весілля призначене на холодну пору року, для Вас ми дамо деякі поради та рекомендації. Читати далі…»

Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про жінку, її дочок. Читати далі…»

Цікавим звичаєм в українців був такий, що дозволяв дівчині одружити на собі будь-якого парубка, який їй сподобався! От уявляєте собі: пригледівся Вам симпатичний хлопець, який не дуже й то звертає на Вас своєї уваги, імені якого Ви навіть і не знаєте! Але не біда: дівчина має право прийти до хати коханого (вибирається той час, о котрій цілком ймовірна присутність усіх родичів хлопця разом з ним самим) і фактично пропонує укласти з нею шлюб! Читати далі…»

Коровай – це священний хліб, що має дуже велике ритуальне значення і що, без жодного сумніву, фігурував колись як жертвенна річ. Читати далі…»

Обручки – це символ, який підтверджує подружній статус. Обмінюючись перстнями, молодята зобов’язуються любити і бути вірними один одному. Але що розуміли під заручинами наші предки, і для чого носили перстні раніше, знають напевно не багато. Читати далі…»

В давні часи шлюбному обряду передував обряд заручин, який був цивільним актом і здійснювався згідно з місцевими звичаями і настановами (звичайно, наскільки це було припустимо для християн). Заручини здійснювалися святково в присутності багатьох свідків, які засвідчували шлюбний контракт. Останній являв собою офіційний документ, який визначав майнові та правові взаємовідносини подружжя. Читати далі…»

Купуючи перстні на весілля, ми навіть не замислюємося, звідки з’явилася ця традиція. Ми, звичайно, знаємо, що це символ, який підтверджує подружній статус, що, обмінюючись кільцями, молоде подружжя зобов’язується любити і бути вірними один одному. Але що розуміли під заручинами наші предки, і для чого носили перстні раніше, знають напевно не багато. Читати далі…»

Читати далі…»